У більшості українських шкіл профілактика залежностей виглядає приблизно однаково: раз на рік до актової зали запрошують лікаря, поліцейського або людину, яка колись вживала наркотики. Вони розповідають про наслідки, показують фото уражених органів, учні слухають, хтось знімає на телефон, а потім усі розходяться на уроки. Вчителі ставлять позначку в плані виховної роботи, батьки заспокоюються, що «з дітьми поговорили».
Чи зменшує такий захід кількість підлітків, які спробують алкоголь, вейп чи наркотики? Відповідь залежить від того, що саме робить школа. Деякі формати майже не впливають на поведінку, деякі дають помірний, але стабільний ефект, а окремі навіть можуть зашкодити. Розберемо, як відрізнити одне від іншого і що в цій ситуації можуть зробити батьки.
Що зазвичай вважають профілактикою
У шкільній практиці під профілактикою найчастіше розуміють інформування. Учням пояснюють, що таке наркотики, як алкоголь діє на печінку, чому куріння спричиняє рак. Формати різні: лекція, виховна година, плакат у коридорі, конкурс малюнків «Ні наркотикам», показ фільму, тематичний тиждень.
Інформування саме по собі корисне: підліток має знати факти. Проблема в тому, що знання погано перетворюються на поведінку. Старшокласник зазвичай чудово знає, що куріння шкодить, і все одно курить за школою. Рішення спробувати алкоголь на вечірці ухвалюється не на основі медичних знань, а під впливом компанії, настрою, бажання здаватися дорослим чи просто цікавості. Тому програма, яка обмежується передачею інформації, працює лише з частиною проблеми.
Чому залякування дає слабкий результат
Страшні історії та шокові зображення здаються дорослим переконливими, бо дорослі самі лякаються. У підлітків реакція інша. По-перше, у цьому віці людина схильна вважати, що погані наслідки стаються з іншими. По-друге, підліток бачить розбіжність між почутим і реальністю: старший брат друга роками «курить траву» і виглядає цілком нормально, однокласники пили на випускному без жодних драм. Коли лекція описує лише крайні випадки, вона втрачає довіру, і разом із нею під сумнів потрапляють і правдиві попередження.
Окремо варто сказати про виступи колишніх залежних. Такі історії бувають щирими і зворушливими, але в них часто прихований небажаний сигнал: людина вживала, пережила це, одужала і тепер стоїть на сцені, її слухають, вона цікава. Для частини аудиторії це звучить як «можна спробувати, а потім зупинитися». Розповідь людини з досвідом залежності може бути корисною, але як частина продуманої програми з подальшим обговоренням, а не як разовий захід.
Ще один слабкий формат стосується одноразовості. Навіть добре підготовлене заняття, проведене раз на рік, не встигає вплинути на звички. Поведінка формується повторенням, а одна година на рік на тлі сотень годин соцмереж і спілкування з однолітками майже нічого не змінює.
Що показали оцінки шкільних програм
У світі профілактичні програми для шкіл розробляють і перевіряють уже кілька десятиліть, і частину з них оцінювали в контрольованих дослідженнях. Найвідоміший приклад невдачі: американська програма D.A.R.E. у її початковому вигляді, де поліцейські проводили в класах заняття про шкоду наркотиків. Програма була дуже поширеною, але незалежні оцінки не виявили помітного довгострокового впливу на вживання речовин. Пізніше її переробили з урахуванням цих висновків.
Водночас є програми, які в дослідженнях показали ефект. Наприклад, Life Skills Training, розроблена в США, і європейська програма Unplugged побудовані не на залякуванні, а на розвитку навичок і роботі з соціальним впливом. Ефект таких програм зазвичай помірний: вони не прибирають вживання повністю, але зменшують кількість учнів, які починають або переходять до регулярного вживання.
Узагальнені рекомендації щодо того, яка профілактика має доказову базу, зібрані в Міжнародних стандартах профілактики вживання наркотиків, які підготували Управління ООН з наркотиків і злочинності та Всесвітня організація охорони здоров'я. Для шкільного віку там наголошено на програмах розвитку особистих і соціальних навичок і на тому, що разові інформаційні заходи без тренування навичок окремо від інших заходів малоефективні.
Які підходи працюють краще
Програми з кращими результатами мають кілька спільних рис:
- заняття регулярні, розраховані на кілька тижнів або місяців, з повторними сесіями в наступні роки;
- учні не слухають, а діють: обговорюють ситуації, програють сценки відмови, аналізують рекламу;
- значна частина часу присвячена навичкам, які напряму з наркотиками не пов'язані: впоратися зі стресом, приймати рішення, спілкуватися, відстоювати свою думку;
- заняття проводять підготовлені вчителі або фахівці, які дотримуються програми, а не імпровізують;
- програма відповідає віку, тобто у 6 класі говорять про інше, ніж в 11-му.
Логіка проста. Якщо підліток вміє сказати «ні» так, щоб не стати ізгоєм, має інші способи зняти напругу і розуміє, як реклама і соцмережі формують його бажання, йому легше не піддатися тиску. Знання про шкоду в цій моделі теж присутні, але становлять лише одну частину.
«Не всі так роблять»: робота з уявленнями про норму
Один з механізмів, на якому побудовані ефективні програми, пов'язаний із тим, як підлітки уявляють поведінку однолітків. Вони часто переоцінюють, скільки їхніх ровесників п'є, курить чи вживає інші речовини. Причина зрозуміла: про вечірку, де всі напилися, говорять тиждень, а про вечір, коли компанія грала в настільні ігри, ніхто не згадує. Відео з алкоголем у соцмережах також створюють враження, що «так роблять усі».
Коли школа на основі анонімного опитування показує учням реальну картину у їхньому класі чи паралелі, частина тиску зникає. Підліток бачить, що відмова від алкоголю не робить його винятком. Такий підхід називають нормативною освітою. Він дієвий лише за умови, що дані справжні і зібрані серед цих самих учнів, а не взяті «з інтернету».
Профілактика в молодших класах, де про наркотики не говорять
Деякі з найцікавіших результатів отримали програми, які стартують у початковій школі і взагалі не згадують наркотиків. Приклад: Good Behavior Game, гра, у якій клас ділять на команди, а команди отримують бали за дотримання правил поведінки на уроці. У дослідженнях учні, які брали участь у такій програмі в молодших класах, згодом рідше мали проблеми з вживанням речовин.
Пояснення полягає в тому, що вживання алкоголю і наркотиків у підлітковому віці часто пов'язане з раніше сформованими труднощами: імпульсивністю, агресією, проблемами з навчанням, відчуттям, що в школі тебе не приймають. Якщо працювати з цими труднощами у 7-9 років, частина ризиків зменшується ще до того, як підліток уперше побачить пляшку на вечірці. Для українських шкіл це важливий висновок: профілактика починається не з плакату «Ні наркотикам» у 8 класі, а з того, як учитель будує стосунки в класі з першого року навчання.
Коли профілактика може нашкодити
Існує ризик, про який у школах майже не говорять. Якщо зібрати в окрему групу учнів «групи ризику» (тих, хто вже курить, прогулює, має проблеми з поведінкою) і проводити заняття лише з ними, результат іноді буває протилежним очікуваному. Підлітки в такій групі обмінюються досвідом, підтримують одне одного в порушеннях, і проблемна поведінка закріплюється. Тому робота з дітьми, які вже мають труднощі, потребує досвідчених фахівців і продуманого формату, а не простого «зібрати всіх проблемних в одному кабінеті».
Шкода може бути й від публічного виявлення. Якщо учня, якого спіймали з вейпом чи алкоголем, засуджують перед класом, викликають на педраду або погрожують виключенням, він отримує ярлик, а не допомогу. Підлітки з ярликом частіше шукають компанію, де їх приймають, і нерідко це компанія, де вживання вважається нормою.
Нові ризики, до яких шкільні програми не готові
Більшість шкільних матеріалів про залежності створювали тоді, коли головними загрозами вважали сигарети, алкоголь і «класичні» наркотики. Зараз до них додалися електронні сигарети з високим вмістом нікотину, які легко сховати і які багато підлітків взагалі не вважають курінням. Додалися синтетичні речовини, що продаються через месенджери з доставкою «закладками».
Окрема тема пов'язана з азартними іграми. Реклама букмекерів супроводжує спортивні трансляції, онлайн-казино рекламують у соцмережах і через блогерів, а механіки, схожі на азартні (лутбокси, кейси, рулетки), вбудовані в популярні відеоігри. Підліток може програвати гроші, не вважаючи це грою на гроші. Профілактика ігрової залежності в школах трапляється рідко, хоча механізм формування залежності тут подібний до хімічного: швидка винагорода, бажання «відігратися», приховування. Якщо родина вже зіткнулася з боргами і постійними ставками в дитини, допомогу можна отримати в центрі, де проводять лікування ігроманії у Чернівцях та інших містах.
Що можуть зробити батьки
Батьки не контролюють шкільну програму, але можуть на неї впливати. На батьківських зборах варто запитати, що саме школа робить для профілактики: чи це разові заходи, чи систематичні заняття, хто їх проводить, чи є психолог, до якого учень може звернутися конфіденційно. Якщо відповідь обмежується «двічі на рік приходить нарколог», можна запропонувати адміністрації звернути увагу на програми з розвитку навичок.
Значно більше залежить від родини. Дослідження профілактики стабільно показують значення сімейних чинників: чи знають батьки, де і з ким дитина проводить час, чи є в домі зрозумілі правила щодо алкоголю, чи може підліток прийти до дорослих зі своєю проблемою без страху покарання. Деякі доказові програми включають окремі заняття для батьків саме тому, що шкільна робота без підтримки вдома дає менший ефект.
Ще один практичний момент: не перекладайте розмову на школу. Підліток сприймає шкільні лекції як обов'язковий захід, а слова батьків, якщо вони не звучать як допит, як особисте ставлення. Обговорення того, що дитина почула на шкільному занятті, може стати зручним приводом для власної розмови.
Коли профілактика вже запізнилася
Навіть найкраща програма не захищає кожну дитину. Частина підлітків почне вживати незалежно від того, що відбувалося в школі, і для частини з них це переросте в проблему. Ознаки, що варто звернутися до фахівців: вживання стає регулярним, дитина бреше про нього, змінює компанію, різко погіршується навчання, з'являються гроші невідомого походження або зникають речі з дому, настрій різко змінюється без зрозумілих причин.
У такій ситуації шкільна профілактика вже не є відповіддю. Потрібна консультація нарколога або психолога, який працює із залежностями, і, можливо, лікування. Якщо мова про наркотики, зокрема синтетичні, зволікання небезпечне: програма лікування наркоманії в Чернігові починається з консультації, і на першу зустріч можуть прийти батьки без дитини. Якщо основна проблема алкоголь, і вона стосується старшого підлітка чи молодої людини після школи, можна звернутися по лікування алкоголізму у Хмельницькому.
Центр Здорової Молоді: допомога, коли профілактики вже недостатньо
Центр Здорової Молоді понад 15 років працює з людьми, у яких сформувалася залежність від алкоголю, наркотиків або азартних ігор. У центру понад 40 філій в Україні, через програму пройшли понад 5000 людей, які зараз одужують.
Висновки шкільної профілактики про те, що залякування і лекції мало що змінюють, справедливі і для лікування. Людина рідко кидає вживання лише тому, що їй пояснили шкоду. Тому в центрі основну увагу приділяють психологічній роботі: причинам вживання, мотивації, навичкам жити без речовини і поверненню до звичайного життя. Медикаментозну терапію при цьому зводять до необхідного мінімуму, а програму адаптують під конкретну людину.
Шлях до одужання в центрі складається з восьми кроків: первинна консультація з фахівцем, диференціальна діагностика, детоксикація організму, підбір і опрацювання схеми лікування, медикаментозна підтримуюча терапія, психокорекція та мотивація, ресоціалізація і повернення в соціум, підтримка та подальший супровід. Пацієнти проживають у центрі під наглядом співробітників, з ними працюють психологи, наркологи і консультанти, використовується програма 12 кроків. Центр дотримується анонімності, зберігає персональні дані і ставиться до кожного пацієнта рівно, без приниження. Родичі можуть звернутися по консультацію самостійно. Детальніше про центр на сайті czm-maa.org.
Якщо ви підозрюєте, що дитина або хтось із близьких уже вживає алкоголь, наркотики чи не може зупинитися в азартних іграх, зателефонуйте за номером +38 (098) 344-08-29. Телефон працює цілодобово, можна також написати у Viber або WhatsApp чи залишити заявку на сайті.