Батьки часто вірять, що діти не помічають пиття когось із дорослих або не розуміють, що відбувається.
Насправді навіть трирічна дитина відчуває, що тато поводиться дивно, а мама плаче на кухні. Чого їй бракує, так це пояснення. Якщо дорослі мовчать, дитина вигадує його сама, і зазвичай найгірше з можливих: «це через мене».
Розмова про залежність батька чи матері лякає багатьох дорослих. Незрозуміло, з чого почати, скільки розповідати, як не налякати і не налаштувати проти другого з батьків. Готових сценаріїв на всі випадки немає, але є принципи, які допомагають провести таку розмову чесно і бережно.
Чому мовчати гірше, ніж говорити
Мовчання дорослих не захищає дитину від того, що відбувається. Воно лише залишає її з цим наодинці. Дитина бачить, що мама нервує, тато не встає з дивана, свято зіпсоване, але їй кажуть, що все гаразд. Виникає розрив між тим, що вона бачить, і тим, що чує. Згодом дитина вчиться не довіряти власному сприйняттю.
Друга проблема пов'язана із самозвинуваченням. Діти дошкільного й молодшого шкільного віку схильні вважати себе причиною подій у родині: «тато п'є, бо я погано поводився», «мама сумна, бо я отримав двійку». Без пояснення від дорослого ця думка може закріпитися на роки.
І третє: родинна таємниця. Коли тему не можна обговорювати вдома, дитина розуміє, що про неї не можна говорити ніде. Вона залишається сама зі страхом і соромом і не звертається по допомогу до вчителя чи психолога, навіть коли вдома небезпечно.
Хто має говорити і коли
Найкраще, якщо розмову веде тверезий батько або мати, з якими в дитини довірливі стосунки. Якщо залежний з батьків уже лікується і готовий брати участь, спільна розмова може бути дуже цінною: дитина чує визнання проблеми з перших вуст. Але примушувати до цього не варто. Якщо поруч немає жодного з батьків, розмову може провести бабуся, дідусь, інший близький дорослий або дитячий психолог.
Вдалий момент: спокійний час, коли ні ви, ні дитина нікуди не поспішаєте, а залежного немає поруч у стані сп'яніння. Невдалий: одразу після скандалу, коли всі на емоціях, або перед сном, якщо розмова може налякати. Чекати ідеального моменту не обов'язково. Якщо дитина сама ставить запитання, це сигнал, що вона готова слухати.
Як підготуватися до розмови
- Визначте, що саме ви хочете сказати, і сформулюйте це простими словами.
- Подумайте, які запитання може поставити дитина, і як ви на них відповісте. Наприклад: «Тато помре?», «Це заразно?», «Ти теж будеш пити?», «Можна розповісти друзям?».
- Попрацюйте з власними емоціями. Якщо ви зараз у гострій злості на чоловіка чи дружину, краще спершу поговорити з психологом або подругою, а вже потім з дитиною.
- Домовтеся з іншими дорослими в родині, щоб вони не суперечили вашим поясненням.
- Визначте, до кого дитина зможе звернутися, якщо захоче поговорити ще раз, а вас не буде поруч.
Що сказати дитині дошкільного віку
Малюкам потрібні короткі, конкретні пояснення без медичних подробиць. Дитина трьох-шести років добре розуміє слово «хвороба». Можна сказати приблизно так: «Тато хворіє. Ця хвороба називається залежністю. Коли тато п'є алкоголь, він не може вчасно зупинитися і тому поводиться дивно: сердиться, кричить або довго спить. Це не через тебе. Ти нічого поганого не зробив».
Варто пояснити, що робити, якщо дитині страшно: прийти до мами, піти у свою кімнату, зателефонувати бабусі. Маленьким дітям дуже допомагає конкретний план, бо вони почуваються захищеними, коли знають, що робити.
Дошкільнята часто повертаються до одного й того ж запитання кілька разів. Так вони засвоюють нову інформацію. Відповідайте спокійно і щоразу однаково.
Як говорити з молодшим школярем
Дитині семи-десяти років уже можна пояснити більше. Вона здатна зрозуміти, що алкоголь впливає на мозок і поведінку, що залежність є хворобою, яку лікують лікарі, і що людина не завжди може кинути пити самостійно, навіть якщо дуже хоче.
У цьому віці особливо важливо говорити про почуття. Діти часто соромляться батька перед однокласниками або злостяться на нього, а потім почуваються винними за свою злість. Скажіть дитині, що всі її почуття нормальні: можна любити тата і водночас злитися на нього, сумувати, соромитися.
Обговоріть, кому дитина може розповісти. Таємниця, яку не можна довірити нікому, стає тягарем. Можна домовитися так: «Про це можна говорити зі мною, з бабусею і зі шкільним психологом. Якщо захочеш розповісти найкращому другові, спершу порадься зі мною, і ми разом подумаємо, як це зробити».
Розмова з підлітком
Підлітки зазвичай знають про проблему більше, ніж думають дорослі, і можуть реагувати різко: злістю, сарказмом, демонстративною байдужістю. З ними варто говорити як з майже дорослими: чесно, без ухилянь, визнаючи їхнє право на власну думку і власні почуття.
У розмові з підлітком доречно пояснити біологічний бік залежності і те, що діти залежних батьків мають підвищений ризик самі її сформувати. Це не залякування, а інформація, яка допоможе свідомо ставитися до алкоголю на вечірках. Говоріть спокійно, без моралізаторства, і будьте готові до зустрічного запитання «а ти сам п'єш?».
Підлітки часто беруть на себе забагато: контролюють батька, захищають молодших, підміняють маму. Варто прямо сказати, що це не їхня відповідальність і що дорослі вже шукають допомогу.
Головні думки, які має почути дитина
Незалежно від віку дитині варто почути і запам'ятати три прості твердження:
- Ти не винен у тому, що тато чи мама п'є. Ніщо з того, що дитина зробила чи не зробила, не спричинило залежність.
- Ти не можеш це вилікувати. Залежність лікують фахівці, а рішення лікуватися ухвалює сам дорослий.
- Ти не можеш це контролювати. Ховати пляшки, бути слухняним, добре вчитися: ніщо з цього не змусить дорослого кинути пити.
До них додається те, що дитина може зробити для себе: дбати про своє самопочуття, ділитися почуттями з людьми, яким довіряє, ухвалювати здорові рішення і цінувати себе.
Чого не варто робити
- Обманювати дитину вигаданими поясненнями на кшталт «тато просто втомився», якщо проблема триває давно.
- Налаштовувати дитину проти залежного з батьків і називати його образливими словами.
- Просити дитину стежити за батьком, рахувати пляшки чи повідомляти, де він був.
- Ділитися з дитиною своїми переживаннями так, ніби вона дорослий співрозмовник.
- Обіцяти, що «тато точно більше не питиме». Порушена обіцянка вдарить по довірі вже до вас.
- Залишати дитину під наглядом дорослого, який перебуває в стані сп'яніння.
Як пояснити, що тато або мама їде на лікування
Коли залежний з батьків вирішує лікуватися в стаціонарі, дитині потрібно знати, куди він поїхав і чому. Просте пояснення: «Тато поїхав у спеціальний центр, де лікарі й психологи допомагають людям позбутися залежності. Він пробуде там деякий час. Це правильне рішення, і ми віримо, що воно допоможе». Якщо правила центру дозволяють, дитина може передати малюнок чи лист, а згодом поговорити телефоном.
Для родин Буковини таке рішення не потребує далеких поїздок: лікування алкоголізму у Чернівцях проходить у реабілітаційному центрі, де програма включає детоксикацію, роботу з психологами та реабілітацію, а рідні можуть безкоштовно проконсультуватися, як підтримати дітей на цей час.
Після повернення батька дитині знадобиться час. Вона може бути насторожена, перевіряти, чи тато справді змінився, згадувати минулі образи. Квапити її з радістю не потрібно. Довіра відновиться через щоденну поведінку дорослого.
План безпеки для дитини
Якщо в стані сп'яніння залежний дорослий поводиться агресивно, дитині потрібен простий план дій. Його варто відпрацювати заздалегідь, у спокійний момент:
- куди піти в квартирі чи будинку, щоб бути в безпеці;
- до кого з сусідів чи родичів можна постукати або зателефонувати;
- як набрати 102 і що сказати: ім'я, адресу, що сталося;
- номер Національної дитячої гарячої лінії 116 111, куди можна звернутися безкоштовно й анонімно.
Такий план не налякає дитину, якщо подати його спокійно, як правила пожежної безпеки. Навпаки, розуміння, що робити, зменшує тривогу.
Коли дитині потрібна допомога психолога
Розмова вдома є важливим кроком, але іноді її недостатньо. Зверніться до дитячого психолога, якщо помічаєте:
- тривалі порушення сну, нічні кошмари, страх залишатися на самоті;
- регрес у поведінці в маленьких дітей;
- різке погіршення навчання або, навпаки, надмірний перфекціонізм;
- замкнутість, відмову від спілкування з друзями;
- агресію, бійки, конфлікти в школі;
- скарги на біль у животі чи голові без медичної причини;
- у підлітків: перші експерименти з алкоголем чи наркотиками, втечі з дому, розмови про те, що жити не хочеться.
Останній пункт потребує негайного звернення до фахівця.
Переваги мережі реабілітаційних Центрів Здорової Молоді
Центр Здорової Молоді понад 15 років лікує алкогольну, наркотичну та ігрову залежність. Понад 5000 людей, які пройшли програму, повернулися до тверезого життя і до своїх родин.
- Понад 40 філій в Україні, серед них Чернівці, Луцьк, Чернігів і Хмельницький.
- Цілодобовий прийом без вихідних.
- Анонімність на всіх етапах лікування.
- Комплексне обстеження та індивідуальний план, що поєднує медикаментозну підтримку, апаратні методики, фізичні навантаження і заняття з психологами.
- Виведення із запою, детоксикація, кодування, психотерапія і реабілітація.
- Реабілітація за програмою 12 кроків.
- Цілодобовий нагляд консультантів і психологів.
- Палати на 1-3 особи, чотириразове харчування, можливість VIP-обслуговування.
- Супровід після завершення програми.
- Безкоштовна консультація для родини.
Найкраще, що можна зробити для дитини залежного батька чи матері, це допомогти дорослому одужати. Зателефонуйте нам за номером (098) 344-08-29 або залиште заявку на сайті. Консультант анонімно відповість на запитання і підкаже, як підготувати до змін і дорослого, і дітей.